Теребле-Ріцька гідроелектростанція —  розташована у Хустському районі (Закарпаття) в долинах річок Тереблі і Ріки. Збудована в 1949–1955 роках. Перший промисловий струм одержано в 1956. Потужність 27 000 кВт, щорічне виробництво електроенергії в середньому (залежно від рівня води в річках) 123 млн. кВт-годин. Після спорудження греблі виникло Вільшанське водосховище об'ємом 23,7 млн м³, площа водного дзеркала — 1,6 км².

Унікальні природні умови району будівництва дозволили народитися незвичайному інженерному рішенню. Дві річки Теребля і Ріка розташовані майже паралельно, з невеличким вододілом по Бовцарському хребту, але на різних за висотою рівнях. При такому розташуванні гідростанції виникала можливість використання натурального перепаду: воду із басейну р. Теребля пропонувалося скидати у басейн р. Ріка, що значно підвищувало потужність водного потоку.

Між річками споруджено дериваційний тунель завдовжки 3,7 км, яким води річки Тереблі через ГЕС потрапляють до річки Ріка.

Первинний варіант проекту ГЕС було складено у 1948 році, коли ще актуальними вважалися питання безпеки прикордонних об'єктів. Тому розробники намагалися забезпечити повний захист від повітряної атаки, запроектувавши підземну станцію із забетонованим у скелі трубопроводом. За цим варіантом машинний зал і розподільне устаткування проектувалися на глибині 30 м. У документах робочого проекту як остаточний був прийнятий інший варіант ГЕС, у якому передбачалося спорудження головного вузла з греблею висотою 40 м на р. Теребля, влаштування тунелю через вододіл двох річок, будівництво станційного вузла на р. Ріка (без спорудження, чомусь, греблі на р. Ріка).

Інженер Кріжка запропонував проект з використанням води двох річок — Тереблі і Ріки, які течуть на відстані одна від одної 4 км, а р. Теребля тече на 210 м вище Ріки. Якщо на річці Теребля збудувати греблю висотою 46 м, яка стримає 45 млн м³ води, то її через трубу діаметром 2 м можна буде безперервно подавати на турбіни ГЕС, яку пропонувалося збудувати на Ріці. Для будівництва споруд гідроелектростанції, організації селища співробітників і влаштування самого водосховища було відведено землі кількох сіл.

Обґрунтуванням для виселення мешканців до інших областей України стала недостатня кількість земель на Закарпатті, а також тодішня загальнодержавна тенденція до ліквідації маленьких хуторів і утворення з них більш крупних населених пунктів.

Гребля на річці Теребля

Фіни були змушені будувати за законами репарації промислові об'єкти для СРСР, зокрема Теребле-Ріцьку ГЕС. Будівництво трубопроводу і греблі розпочали у 1949, а у 1956 році нову Теребле-Ріцьку гідроелектростанцію успішно було введено в дію. Проект інженера Кріжки не було змінено. На станції поставили три гідравлічні турбіни "Френсіс" потужністю 27 МВт, які працюють без перерви понад 50 років.

До наших часів на цьому унікальному об'єкті працюють турбіни, виготовлені фінською фірмою «Тампелла» і генератори заводу «Уралелектроапарат», які згадуються ще у Паспорті ГЕС 1948 року. Гідросилове обладнання ГЕС зараз уже вважається (майже) зношеним і застарілим, але знаходиться у робочому стані.

Теребле-Ріцька ГЕС є частиною потужного енергетичного комплексу, так званого «Бурштинського острова», який діє на території Закарпатської, Львівської та Івано-Франківської областей. Електрична енергія цього комплексу також використовується споживачами Угорщини, Словаччини, Польщі та Румунії. На ГЕС працює музей, де можна докладно ознайомитись із процесом виробництва електроенергії.

Схема Теребле-Ріцької ГЕС

Напірний трубопровід Теребле-Ріцької ГЕС

Працівники Львівської політехніки ведуть постійні спостереження за просторовими зміщеннями анкерних опор та вертикальні зміщення контрольних марок на проміжних опорах напірного трубопроводу ГЕС, просторові зміщення контрольних марок стінки дросельного затвору та вертикальні зміщення контрольних марок на будівлі ГЕС.  

 

 

ВИЗНАЧЕННЯ ДЕФОРМАЦІЙ НАПІРНОГО ТРУБОПРОВОДУ ТЕРЕБЛЕ-РIЦЬКОЇ ГЕС

Для визначення деформацій напірного трубопроводу Теребле-Рiцької ГЕС в 1989р.  була створена спеціальна просторова геодезична мережа. Визначення деформацій виконувалось методом трилатерації, а починаючи з 45-циклу (05.2000р.) методом супутникової геодезії за допомогою GPS-вимірів.

 Схема просторової мережі трилатерації Теребле-Ріцької ГЕС

 

За період з 05.1989р. по 08.2017 р. виконано 67 циклів спостережень. Виміри виконувались GPS-приймачами Leica SR-1200,TrimbleR7 в статичному режимі збору GPS – даних та прецизійним електронним тахеометром TCRP 1201  (Leica).

По раніше розробленій методиці по значенням векторів зміщень визначено параметри компонент деформацій gx, gy, gz, g - відносних зміщень по осям X,Y,Z i загальне зміщення та Δ- дилатації (стиску або розтягу).

 

Просторово-часовий розподіл деформації (стиск-розтяг)  прогонів напірного трубопроводу(1989-2017р.)

 

     У вересні 2018 створено принципово нову  автоматизовану систему геодезичного моніторингу (АСГМ) напірного трубопроводу.

 

Схема АСГМ напірного трубопроводу

   

     На фотографії представлено встановлений на даху машинного залу роботизований тахеометр LEICA TPS1000. Для мінімізації впливу навколишнього середовища тахеометр накритий спеціальним захисним ковпаком покритим ізоляційним матеріалом.

Роботизований тахеометр LEICA TPS1000 із захисним ковпаком встановлений на даху машинного залу

 

  Відбивачі встановлено на анкерних опорах і будівлі дросельного затвору. На фотографіях представлено закріплений відбивач на анкерній опорі із захисним ковпаком.

Відбивач із захисним ковпаком закріплений на анкерній опорі

   

    АСГМ підключена до мережі інтернет і у режимі реального часу передає результати повторних вимірів на сервер. Програмне забезпечення встановлене на сервері виконує опрацювання вимірів і обчислює параметри деформацій напірного трубопроводу. Частота повторних серій вимірів 6 год. Точність вимірювання кутів 0,5 -1” , віддалей 2 мм. Одна серія вимірів складає шість вимірів кутів  і віддалей до кожного відбивача. У кожній серії з усіх вимірів на кожний відбивач обчислюється середнє значення вертикального та горизонтального напряму і похила відстань. На основі цих результатів для кожної серії визначаються координати усіх відбивачів. Початком системи координат є центр тахеометра.

        Крім цього з метою врахування оптичної рефракції біля тахеометра було встановлено метеостанцію з температурним градієнтометром.

   

Метеостанція з температурним градієнтометром

 

Дані виміру атмосферного тиску, температури та градієнту температури у режимі реального часу разом з даними вимірювань роботизованого тахеометра передаються на центральний сервер Львівської політехніки. Спеціально розроблене програмне забезпечення розраховує поправку у виміряні кути та віддалі. Після введення поправок виконується опрацювання лінійно-кутових вимірів, обчислюються на кожну епоху вимірів просторові координати відбивачів та їх зміщення і визначаються параметри деформацій напірного трубопроводу.

Просторово часовий графік зміни D - дилатації (стиску або розтягу) прогонів напірного трубопроводу

 

Навантаження за рахунок деформації за весь 30-ти річний період спостережень становить -  0,0047*105мПа, при критичному значенні Р=0,0223*105мПа.